09 October 2009 Експертний висновок Медведєвої Марини Олександрівни, к.ю.н., асистента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка щодо інформаційного повідомлення „МЗС: Румунія забруднює Дунай"

Експертний висновок щодо інформаційного повідомлення „МЗС: Румунія забруднює Дунай”.
    Румунія і Україна є сторонами Конвенції Еспо (Україна – з 1999 року, Румунія – з 2001 року), отже, зобов’язані дотримуватись її положень, а також висновків і рекомендацій Комітету з дотримання Конвенції, схвалених черговою Нарадою Сторін Конвенції. 16-17 вересня 2009 р. на засіданні Комітету відбувся розгляд подання України стосовно порушень Конвенції з боку Румунії, однак на офіційному сайті Європейської Економічної Комісії ООН доповідь Комітету поки що не  оприлюднена. Проект доповіді Комітету буде затверджено у березні-лютому 2010 року, після чого документ підлягає схваленню Нарадою Сторін у 2011 році.
    Діяльність Румунії щодо здійснення днопоглиблювальних і берегоукріплюючих робіт на Сулінському та Святогеоргієвському каналах, на думку представників України, має значний негативний транскордонний вплив на екологію дельти Дунаю та створює серйозні перешкоди судноплавству в українській частині. На вимогу української сторони Румунія надала пояснення щодо своїх проектів: зазначена діяльність не підпадає під дію положень Конвенції Еспо, оскільки здійснюється на виконання положень Белградської конвенції щодо режиму судноплавства на Дунаї 1948 р. та рекомендацій Дунайської Комісії стосовно підтримання умов судноплавства (хоча вже тут спостерігається порушення, оскільки замість рекомендованих 24 футів глибини Румунія поглиблює канали до 26-28 футів, а також здійснює іншу неприпустиму діяльність, яка суперечить встановленому режиму судноплавства на Дунаї). Попередньо Комітет визнав, що дані проекти підпадають під дію положень Конвенції Еспо. Положення Конвенції (зобов’язання щодо проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, оповіщення зачеплених сторін, якою є в даному випадку Україна, проведення консультацій з ними) розповсюджуються на всі види діяльності, перелічені у Додатку І, серед яких п.9 називає «торгові порти, а також внутрішні водні шляхи та порти для внутрішнього судноплавства, які допускають прохід суден водотоннажністю більш ніж 1350 тонн», маючи на увазі роботи із спорудження таких об’єктів. Ще раніше, коли в Комітеті обговорювалось питання порушення з боку України положень Конвенції Еспо при будівництві каналу по гирлу Бистре, Комітет зробив висновок, що така діяльність включає не лише роботи з будівництва, але й з експлуатації та обслуговування (ECE/MP.EIA/10). Навіть якщо Румунія буде наполягати на тому, що проекти не підпадають під дію Додатку І, Україна матиме змогу ініціювати консультації згідно з п.5 ст.2 Конвенції Еспо, яка дозволяє використовувати положення документу і до видів діяльності, не перелічених у Додатку І, але які можуть мати значний негативний транскордонний вплив для цілей Конвенції. В Додатку ІІІ містяться критерії, які допомагають у визначенні екологічного значення видів діяльності, які не внесені до Додатку І, серед яких названо види діяльності, що здійснюються в особливо чутливих або важливих з екологічної точки зору районах. Відомо, що проекти Румунії будуть здійснюватися в Дунайському біосферному заповіднику, який знаходиться під охороною ЮНЕСКО, а також інших міжнародних угод.
Крім того, згідно з принципами сучасного міжнародного права, дотримання положень одного міжнародного договору не звільняє сторону від обов’язку дотримуватись вимог іншого міжнародного договору (принцип pacta sunt servanda – договорів слід дотримуватись). Таким чином, виконання Белградської конвенції не звільняє Румунію від обов’язку виконувати положення Конвенції Еспо.     
    Виходів з даної ситуації може бути декілька: оптимальний - дочекатися рішення Комітету з дотримання і схвалення рішення Нарадою Сторін  або кардинальний – звернутися до Міжнародного Суду ООН. Як відомо, раніше Румунія ініціювала процедуру розгляду щодо питання дотримання Україною положень Конвенції Еспо при будівництві каналу по гирлу Бистре, і Комітет виніс несприятливі для нашої держави рекомендації. Україні слід відстоювати свою позицію до кінця: надати ґрунтовні докази про порушення Румунією вимог Конвенції (що значною мірою було здійснено), виконати рекомендації Комітету щодо реалізації власного проекту, вживши необхідних адміністративно-правових заходів, однак не зупиняти його, оскільки рішення Комітету дозволяє продовжити здійснення робіт на Дунаї після виконання всіх процедурних вимог Конвенції Еспо (ECE/MP.EIA/10). Крім того, в подальшому сторонам слід звернутися до процедури, передбаченої ст.8 і Додатку VI Конвенції, які заохочують сторін до укладення відповідних двосторонніх та багатосторонніх угод з метою імплементації положень Конвенції. Разом з тим, Україна має можливість ініціювати розгляд питання дотримання Румунією положень Белградської конвенції згідно з п.а) ст.8 та ст.45 документу, а також звернутися до інших процедур, передбачених Конвенцією про співробітництво в галузі охорони та сталого використання ріки Дунай 1994 р., Боннською конвенцією про збереження мігруючих видів тварин 1979 р., Угодою про збереження афро-азійських мігруючих водно-болотних птахів 1995 р., Оргуською Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, 1998 р., Рамсарською конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, 1971 р., Бернською Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, 1979 р., Конвенцією про охорону біологічного розмаїття, 1992 р. тощо.