26 жовтня 2009 Експертний висновок Стаканова Р.Д., асистента кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, щодо перспектив функціонування єдиного органу з питань регулювання міграції -Державної міграційної служби

Згідно постанови Уряду № 750 від 17 липня 2009 р. було прийнято рішення про створення ДМС на базі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України, а також департаменту у справах біженців Держкомітету  у справах національностей та релігій. Створення даної установи є позитивним кроком на шляху до об’єднання повноважень по регулюванню питань трудової міграції під єдиним керівництвом, однак попередньо окреслене коло питань, яким буде займатись новостворений орган, вказує на те, що до його функцій будуть належати переважно питання імміграційного контролю, або ж видача закордонних паспортів громадянам України. Водночас, питання трудової еміграції залишаються за рамками відповідальності даної структури.
Про необхідність запровадження такої установи тривалий час йшла дискусія серед науковців, які займаються проблематикою регулювання міграції в Україні з точки зору необхідності централізації чи децентралізації управління трудовими переміщеннями. Важливим питанням є практична діяльність, яку буде проводити новостворена Служба, а також завдань, що ставитимуться перед даним органом.
Водночас, важливо відзначити, що питання трудової еміграції, які є найбільш актуальним питанням у сфері міграційних процесів, залишаються поза межами компетенції даної структури, яка іще не є, крім того, до кінця інституційно сформованою. Повноваження ДМС, закріплені в Постанові Кабінету Міністрів, відрізняються від тих, які передбачені відповідно до проекту Закону України «Про державну міграційну службу в Україні», що знаходиться на розгляді у Верховній Раді України з 2008 р. Прийняття даного Закону могло би стати важливим кроком у реформуванні державної політики у сфері міграції.
Переважна концентрація функцій ДМС на питаннях імміграції та правових аспектах процесу трудової міграції дозволяє стверджувати, що в такому вигляді даний орган не буде достатньо ефективно забезпечувати права українських мігрантів за кордоном. Повноваження ДМС слід поширити на всі типи міжнародної міграції й основні міграційні потоки як громадян України, так і іноземців, що дасть змогу позбутися типових для нинішньої ситуації розпорошеності і дублювання функцій між різними відомствами. Згідно з основними напрямами міграційної політики і відповідно до розвитку суспільно значущих міграційних потоків, діяльність ДМС має бути спрямована на захист прав та інтересів громадян України, працевлаштованих за кордоном, регулювання в’їзду в Україну і визначення правового статусу іноземців, надання допомоги біженцям.
У своїй діяльності державна міграційна служба повинна тісно співпрацювати з рядом міністерств, зокрема з Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством освіти та науки, а також Державним комітетом статистики. Доцільним є відкриття представництв ДМС у країнах та регіонах перебування українських мігрантів, в першу чергу у Російській Федерації, Італії, Іспанії, Португалії, Чехії та Польщі. Це забезпечить безпосередній контакт цієї організації з закордонними службами зайнятості і сприятиме більш раціональному спрямуванню та структурі трудової міграції з України, можливості укладати угоди про співробітництво з аналогічними службами зарубіжних країн, роботодавцями, профспілками, шукати робочі місця за кордоном. ДМС має деталізувати правила процесу наймання робітників для роботи за кордоном, встановити мінімальні стандарти зайнятості, контролю за дотриманням законодавства посередницькими структурами з працевлаштування мігрантів.
Щодо регулювання трудової міграції за кордон, допоки об’єктивні передумови для неї існують, першочерговим завданням є забезпечення максимально високого рівня безпеки громадян, що виїжджають з метою працевлаштування. Для цього необхідно активізувати дипломатичні зусилля щодо підписання відповідних угод з країнами-реципієнтами української робочої сили, приєднатися до визнаних міжнародно-правових інструментів захисту прав працівників-мігрантів. З метою забезпечення прав працівників-мігрантів активізації вимагає діяльність дипломатичних представництв України за кордоном. Доцільним є введення в штат дипломатичних представництв посад для дипломатів, які б спеціально займалися питаннями працевлаштування та правової допомоги мігрантам.
Важливе місце в міграційній політиці України має займати забезпечення працевлаштування мігрантам, що повертаються в Україну, що здатне забезпечити достатній рівень відтворення робочої сили, який відповідає професійному рівню робітника. Необхідно також розробити систему зарахування часу роботи за кордоном у трудовий стаж в Україні. Необхідним є також вдосконалення системи соціального та пенсійного страхування, яка могла б поширюватись на працівників-мігрантів. При цьому, якщо зарахування до пенсійного стажу потребує повної легалізації робітника за кордоном, то для проведення пенсійних відрахувань робітником достатньо буде його реєстрації в пенсійному фонді в якості мігранта, або ж Державна міграційна служба надаватиме пенсійному фонду відповідні документи про те, що робітник працює закордоном.